Володимир Крамарець: «Короїд календаря не має»

На Поліссі масово всихають соснові насадження. Причому настільки, що лише у Рівненській області внаслідок сукупної дії комплексу стовбурових шкідників, осередки яких охопили понад 16 тис. га, спостерігається загибель практично 100% пошкоджених сосен. Що це – вплив кліматичних змін чи людини? А найголовніше: що з цим робити?

Навали короїдів зазнала не тільки Україна – таке саме засилля шкідників у своїх лісах спостерігають й наші сусіди поляки й білоруси. Детальніше про це розмовляємо із доцентом кафедри лісівництва НЛТУ України Володимиром Крамарцем, який спеціалізується на питаннях охорони й захисту лісових насаджень від хвороб і потенційних шкідників.


– Володимире Олександровичу, що спричинило таке нашестя стовбурових шкідників на Поліссі?


– Така ситуація – це наслідок комплексу причин. Не можна грішити на щось одне. Ліс – це жива екосистема, яка розвивається за певними законами. Якщо є якісь порушення розвитку, то це відображається, зокрема, й у збільшенні кількості шкідників та хвороб. Дощі або їх відсутність, посуха теж впливають на поширення і розмноження шкідників і хвороб лісу, так само, як і пов’язані із людською діяльністю антропогенні чинники.

Ліси на заході та більшою мірою на сході і півдні України формувалися або принаймні розвивалися при дуже сильному впливі людини. Це видно навіть неозброєним оком – обабіч доріг ліс однакової висоти: одна ділянка вища, інша, трохи пізніше чи раніше висаджена, – нижча, але всі дерева майже одинакові заввишки, що свідчить про те, що дерева однакового віку, дуже часто з переважанням однієї породи. І, звичайно, це позначатиметься на розвитку лісів – вони вразливі до хвороб і шкідників. Зрозуміло, що ліси були би стійкішими, якщо б були різнопорідними та різновіковими, але тоді потрібне цілком інше ведення лісового господарства, зорієнтоване на природний перебіг процесів, на формування різновікових та різнопорідних деревостанів.

Також, на мій погляд, такий масовий розвиток хвороб і шкідників останніми роками спричинили ті погодні умови, які ми зараз спостерігаємо. Як правило, посуха сприяє розвитку кількох поколінь стовбурових шкідників, формуванню додаткових поколінь, скорочує період розвитку комах (він суттєво залежить від температури навколишнього середовища і погодних умов, що спекотніше – то швидше). Зрештою, посуха впливає і на стан лісу: за таких умов дерево не може повною мірою захиститися від стовбурових шкідників.

– Чому ж масово всихає саме сосна? Цифри на Рівненщині вражають…

– Розмови про всихання сосни розпочалися ще у 2009-2010 рр., причому це спіткало не тільки Рівненщину. Перші ознаки стрімкого погіршення стану сосни були на Житомирщині. Потім це захопило Рівненщину, минулоріч проявилося на Малому Поліссі на Львівщині. Процес настільки загострився, що вийшов за межі оперативного контролю і набув масштабного характеру. А враховуючи, що сосна – основна лісоутворювальна порода в українських лісах, то це, звичайно, не може не викликати занепокоєння.


Всихання сосни (ДП «Рава-Руське ЛГ»)


Що стало причиною такого всихання? Сосна має певний комплекс хвороб і шкідників, які можуть на ній розвиватися. Традиційно ми завжди мали справу із кореневою губкою, опеньком, кількома видами лубоїдів та короїдів, які були супутніми до ослаблень сосни. Нещодавно отримали відомості зі сходу України та провели власні дослідження в лісах західної частини, які показали, що в соснових лісостанах активізувалися кілька видів мікозних захворювань, котрі є збудниками некрозів (відмирання) гілок і суттєво ослаблюють дерева. А вже ослаблене дерево дає змогу розвиватися стовбуровим шкідникам. За останні кілька років одним із провідних серед них став верхівковий короїд. Тут варто зазначити, що для кожної породи властива певна група комах-фітофагів, які її заселяють. При масовому розвитку ці рослиноїдні комахи можуть суттєво погіршувати стан дерев. Так-от, цей верхівковий короїд особливої ролі не відігравав і в списку шкідників сосни був далеко не на перших ролях. Були згадки про його спалахи у 1930-х рр. на Поволжі і на сході України, але потім про нього ніхто нічого не чув. А зараз він став одним із основних шкідників сосни – стрімке його розмноження зафіксованіе в Білорусі, Польщі, Словаччині, Румунії, Німеччині, Франції, Швейцарії. Це зумовлено передусім тим, що погодні умови дуже сприяють його розвитку. За нормальних умов верхівковий короїд може дати одне-два покоління і утворити одне так зване сестринське покоління (коли дорослі особини вдруге заселяють ослаблені сосни). Посушливі погодні умови, які ми спостерігаємо протягом останнього часу, сприяють тому, що з’являються не два, а три покоління шкідників, два сестринські покоління, тобто цей короїд існує у лісі протягом усього вегетаційного періоду. Зимує він на стадії личинки, лялечки і дорослого жука, тому весною тільки-но погодні умови стануть сприятливими для його появи, верхівковий короїд одразу ж появляється і заселяє сосни. Всихання куртин сосни від кількох дерев до кількох сотень дерев, причому хвоя жовтіє дуже швидко, показує, що ці сосни вже «опрацьовані» верхівковим короїдом. Коли ми бачимо пожовтіння хвої, то на той час нове покоління шкідника вже покинуло ці сосни і атакує навколишні дерева, на яких поки що немає видимих ознак пошкоджень. Верхівковому короїду супутні інші види: в ніжній частині стовбура розвивається шестизубчастий короїд, великий сосновий лубоїд, синя соснова златка, у верхній – малий сосновий лубоїд та чотиризубчастий гравер, які нікуди з соснових лісів не поділися. Проте погодні умови останніх років сприяють масовому розмноженню саме верхівкового короїда.

Ходи верхівкового короїда у верхній частині стовбура


Часто доводиться чути, що лісівники дружать із короїдами, адже коли шкідник заселяє дерево, то лісівник його рубає. Так-от, коли йдеться про верхівкового короїда, то це не та ситуація. Він при заселенні дерева переносить спори грибів, які є збудниками синяви деревини. В результаті розростання цих грибів деревина набуває синього, сірого або навіть чорного забарвлення. Зрозуміло, що така деревина вже не годитиметься на добрий виріб чи дошку і ціна її суттєво знижується. От, власне, й основна проблема, пов’язана із цим шкідником, – заселені ним лісосіки розробляють невчасно і технічна якість деревини унаслідок цього стрімко погіршується.– Лісівники нарікають, що низка норм законодавчих та правових актів не дає їм змоги оперативно вживати заходів для контролю та локалізації осередків шкідників та хвороб навіть у експлуатаційних лісах. Що Ви думаєте з цього приводу?


– У вересні минулого року під час спільного польсько-українського семінару у Раві-Руській щодо процесів всихання на одній із заселених верхівковим короїдом ділянок польські лісівники поставили запитання: чому ця сосна до цього часу не зрубана? Власне там прозвучала хороша фраза, яка окреслює відмінність боротьби із шкідниками у Польщі і в Україні: польські лісівники йдуть попереду короїда, а українські – позаду нього.Щоб уникнути масового заселення сосен верхівковим короїдом, потрібно забрати дерево з лісу при його початковому заселенні шкідником. Верхівковий короїд є полігамним видом, тобто один самець і кілька самок, а їх може бути від двох до дванадцяти, при заселенні в дерево утворюють спільну сім’ю. Кожна самка після парування може відкладати яйця в стовбурі дерева, з яких з’являються личинки. Плодючість однієї самки коливається від 16 яєць у період згасання популяції і до 120 яєць у сприятливий період. А якщо таких самок кілька, то навіть якщо з не всіх відкладених яєць з’являться дорослі жуки, загальна кількість короїдів збільшиться у геометричній прогресії за сприятливих умов – спекотної погоди і в одновікових соснових деревостанах, які ослаблені вищою, ніж їм потрібно температурою, і низьким рівнем води. Власне те, що маємо зараз.Польська стратегія протиборства із короїдом грунтується на боротьбі із першим поколінням шкідника, яке з’являється в травні або на початку червня. Наші екологи, які брали участь у розробці нових санітарних правил, чинних із 2016 р., ставлять собі в заслугу введення сезону тиші в лісах до 15 червня. Це – період розмноження тварин і в лісах заборонено як полювання, так і санітарні вирубування (при тому, що інші не заборонені). Отже, коли потрібно забирати з лісу заселену шкідниками деревину, лісівники не можуть вжити захисних заходів. Період тиші закінчується 15 червня, а масовий літ короїда – остання декада червня, тобто з 20 червня. Ту кількість заселених дерев, які ми маємо зараз, за тих 5 днів неможливо забрати. Є ще й другий момент – рік на рік не випадає. Короїд календаря не має, тому він буде виходити тоді, коли йому сприятимуть погодні умови. Наприклад, минулоріч, коли видався дуже теплий травень, він вийшов на початку червня. Коли молоде покоління з’явилося, то вже немає різниці, зрубають уражені дерева чи ні: ті короїди, які вже дозріли, знову паруються, і знову заселяють і атакують навколишні дерева.

Я розмовляв із польським професором Анджеєм Кольком, який власне грунтовно займався короїдом і розробляв стратегію боротьби із ним та іншими шкідниками у Польщі. Він наголошував, що залежно від регіонів період вильоту короїда в Україні буде різниться: на півночі – пізніше, на півдні – швидше. На його думку, доцільно вилучати заселені шкідником дерева через два тижні після початку вгризання короїда в стовбур дерева. Тут вагому роль відіграє моніторинг і нагляд за насадженнями ‒ починаючи від майстра лісу і закінчуючи працівниками спеціалізованих лісозахисних підприємств. Саме це й найголовніше у боротьбі із короїдом – вчасно його виявити, побачити, що є спроби і можливість заселення, локалізувати наявні вогнища і вчасно вживати заходів, які б запобігали його подальшому поширенню.

Траплялося чути, що вогнище короїда-типографа згасало там, де боролися, і там, де з ним не боролися. Тут варто пояснити, що короїд-типограф, верхівковий короїд та інші подібні до них комахи-ксилофаги (стовбурові шкідники) будуть розвиватися до того часу, доки їм сприяє погода і доки є кормова база. Якщо короїд-типограф освоїв всі старі ялини, які є в тому регіоні, то він припинить розмноження, адже не матиме кормової бази. Те саме й щодо верхівкового короїда. Якщо є кормова база (а для нього це – верхівка старих дерев або молодші дерева, які він заселяє від основи до вершини) і якщо йому сприяють погодні умови, а ми бачимо, що протягом останніх років сам це і відбувається, то чекати, поки нашестя цих комах закінчиться, недоцільно, адже це станеться ще нескоро. Спалах верхівкового короїда може тривати до 10 та навіть і більше років. Потім унаслідок природних причин, зокрема в результаті виснаження кормової бази та збільшення кількості природних ворогів, він розмножуватися припинить, але скільки деревини перейде за той час у категорію дров!

Ходи шестизубчастого короїда та синизна деревини


– Які є методи боротьби із короїдом?

– Методів багато. Серед іншого боротися із верхівковим короїдом пропонують, обприскуючи дерева хімією. Це зовсім не годиться для короїдів, оскільки вони живляться лубом під корою, відтак можуть підпасти під дію контактних препаратів лише при заселенні. Але є й другий момент – внесення хімії в ліс буде потужним ударом по інших корисних організмах. Таким чином, для короїда обприскування малоефективне, зате побічних негативних ефектів для інших мешканців лісу чимало.

Серед пропозицій були і внесення в стовбур дерева препаратів системної дії, які розносять соки дерева і роблять його отруйним для короїдів. Засіб дорогий і застосовують його переважно для декількох дерев, а не масиву лісу. Окрім того, якщо сосна чи ялина починають підсихати, то соки теж вже не циркулюють як належно і засіб стає неефективним. Тому найрадикальнішим і найефективнішим засобом на сьогодні є вчасно – підкреслюю, вчасно – здійснене санітарне рубання з вибіркою свіжозаселених дерев. Пізнє проведення санітарних рубок не дає потрібного ефекту.

Верхівковий короїд – теплолюбний вид, він одними з перших заселяє найкращі, найвищі дерева, а вже звідти переселяється на інші. Він дуже охоче селиться у порубкових залишках, де розмножується і виходить назовні. Тому одним із методів боротьби із верхівковим короїдом є спалювання порубкових залишків або подрібнення їх дробарками. Так роблять, зокрема, у Польщі і в Португалії.

Як про панацею, говорять зараз про феромонні пастки. Це справді дуже добрий засіб, але сам по собі він не дасть результату без загального покращення стану лісу і профілактики, з чим в Україні наразі проблеми.

Наша біда ‒ у тому, що всі наявні санітарні правила створили ще за союзу, в них вносили правки, уточнення і зміни, але кардинального нового нічого не пропонували. Навіть введення сезону тиші і обмеження на рубання у природо-заповідних територіях не є якимось визначним досягненням. Ті самі поляки, які вирубують не менше ніж ми, але роблять це вчасно, мають у санітарних правилах дуже великий блок щодо проведення заходів із збереження біорізноманіття: не тільки дерев із гніздами птахів, а й потічків, струмків, збереження старих дуплистих дерев, які можуть стати прихистком для птахів, кажанів і місцями розмноження корисних ентомофагів. Тобто те, чого в нас в Україні практично не роблять.

Досвід сусідів-білорусів показує, що можна заготовляти деревину і мати здорові ліси. Білорусія потроху займає нішу України у торгівлі деревиною, оскільки експорт хвойних з України скорочується. На семінарі в Сарнах з’ясувалося, що білоруси тільки за перше півріччя 2017 р. заготовили 2,5 млн м3 деревини, при цьому насамперед забираючи пошкоджену деревину, щоб не дати їй цілком втратити технічну якість, і таким чином отримують з того ще й непоганий зиск. На початку серпня в Білорусі розширені повноваження лісгоспів для активізації боротьби із стовбуровими шкідниками, в тому числі щодо оперативного призначення санітарних рубок.

До наших же лісівників в суспільстві панує недовіра. Щоправда, певною мірою у цьому винні вони самі, оскільки донедавна були дуже закритою структурою і не інформували громадськість про свою діяльність, тому зараз будь-яка їхня дія апріорі сприймається як неправильна.

– Володимире Олександровичу, окрім всихання сосни, доводилося чути, що всихає й інша важлива для України порода –дуб. Що можете розповісти про це?

– Більшість наших дубових лісів – штучно висаджені із садивного матеріалу, вирощеного у розсаднику. Дуб ‒ така порода, яка має дуже глибокий стрижневий корінь. Якщо його висадити з жолудя, тобто методом сівби, то в перший рік росту саджанець дуба над землею може мати 15-20 см, але дає 1 м або й більше кореня вглибину. Згодом цей глибокий стрижневий корінь зробить дерево стійкішим до впливу навколишнього природного середовища, зокрема до погодних змін. Нині більшість висадженого дуба – із розсадника, де корінь підрізають, бо така технологія вирощування, тож рослина вже має не стрижневу, а мичкувату кореневу систему. Це призводить до того, що коли надворі панує спекотна погода, дуб з таким коренем не може отримати воду із глибших водних горизонтів і, відповідно, ослаблюється й стає менш стійким до хвороб, шкідників та інших напастей.

Знову ж таки, наші діброви – одновікові і монопородні, створені у довоєнні і повоєнні часи. Як і кожна порода, дуб має своє коло шкідників, а оскільки чисті культури не є довговічними, їх швидко вражають хвороби і шкідники: поперечний рак, судинний некроз дуба, коли гілки дерева закупорюються грибницею і дерево дуже швидко втрачає листя і сохне. Дуб має широке коло листогризних комах, які періодично пошкоджують або й цілком з'їдають листя, чим суттєво погіршують стійкість дерев. Поселяються на ослаблених дубах і комахи-ксилофаги. Ми в наших лісах бачили таку картину: зовні ніби здорове дерево, може, має трохи менше листків у кроні, а під корою – значна кількість личинок вусачів, златок. Якщо б діброви були більш наближеними до природних лісів, то відносини між комахами регулювалися б автоматично і таких масових проблем вдалося б уникнути. Щоб у подальшому мати здорові насадження, потрібно підтримувати біорізноманіття і створення різновікових і різнопородних деревостанів.

Синизна деревини та личинка вусача


Останніми роками спостерігаємо також значне всихання ясеня. Спричинює його гриб, який раніше був на Далекому Сході і який занесли в 1990-х роках у Литву, звідки він почав мігрувати по Європі. В своєму ареалі на далекосхідних видах ясеня цей гриб не завдає якоїсь суттєвої шкоди. Однак наш ясень звичайний виявився дуже вразливим – не більше 2–3% дерев проявляють ознаки стійкості до цього інвазійного патогену. І багато науковців з різних країн одностайні у тому, що незабаром ясень звичайний у Європі може зникнути.

– Якщо перейти на наближене до природи лісівництво і вибіркові вирубування, чи покращить це ситуацію в українських лісах?

– Більшість наших лісових ділянок дає змогу проводити вибіркові рубання, але ведення лісового господарства такого типу вимагає зовсім інших технологій і методик, ніж ті, якими користуються зараз наші лісівники. Хоча прагнення до запровадження наближеного до природи лісівництва в Україні є, як і напрацювання наших науковців, зокрема роботи проф. Г.Т. Криницького, доц. М.В. Чернявського та ін. Є також досвід використання цієї системи чехами, поляками та словаками. Окрім того, хоча більшість лісів треба створювати за принципом наближення до природи, проте варто також створювати й плантації, які б давали б можливість швидко отримати деревину. Має бути баланс.

Зараз у лісовому господарстві бюджет розпланований так, що на охорону і захист лісу передбачено 2-4% обсягу річних коштів лісгоспу. І це при тому, що санітарний стан лісів України потребує постійного контролю та своєчасного вживання захисних заходів. Прикладом є сосна, яка в нас – основна лісоутворювальна порода. Ситуація з нею на сьогодні досить невтішна. Як зауважив на нещодавньому семінарі на Рівненщині колега-білорус, цілком можливо, що при таких темпах всихання лісів замість Полісся матимемо незабаром лісостеп.


Оксана ОПРИСК

Джерело